СТЕФАНІЯ СТЕФАНІВНА ПАВЛИШИН – відома українська музикознавець, педагог.
Почесний академік Національної академії мистецтв України, відділення історії і теорії мистецтв (2017).
Доктор мистецтвознавства (1981).
Професор (1993).
За роки багаторічної науково-педагогічної діяльності С.С.Павлишин доклала чимало зусиль у дослідницькому і просвітительському напрямках світової музичної культури, розкрила багато забутих і маловідомих сторінок української музики і культури. Її фундаментальні монографії про тенденції розвитку сучасної зарубіжної музики (зокрема, про австрійського композитора А. Шенберга) отримали визнання у світовій музикознавчій спільноті. С.С.Павлишин здійснила низку вагомих монографічних досліджень української композиторської школи. Це: «Станіслав Люткевич» (1974), «Денис Січинський» (1980), «Валентин Сільвестров» (1989), «Василь Барвінський» (1990), «Олександр Барвінський» (1997), «Перша українська композиторка Стефанія Туркевич-Лісовська (Лукіянович)» (2004). У творчій біографії С.С.Павлишин органічно поєднані широта наукових інтересів, дослідницька праця історика, глибоке осмислення непростих процесів розвитку музики в різні історичні епохи.
1930 – народилася 20 травня у м. Коломия Івано-Франківської обл.
1952 – закінчила історико-теоретичний факультет Львівської консерваторії.
1955-1985 – викладач Львівської консерваторії.
З 1985 – на творчій роботі.
1992-1998 – голова секції мистецтвознавства Західного наукового центру НАН України.
З 1998 – голова секції культурології Західного наукового центру НАН України.
Член правління Національної спілки композиторів України, дійсний член Наукового товариства імені Т. Шевченка.
