ОКСАНА СТАНІСЛАВІВНА МУСІЄНКО — кінознавець, педагог. У її науково-творчому доробку понад 70 публікацій, навчальних посібників, навчальних програм та сценаріїв.
Член-кореспондент Національної академії мистецтв України (2001).
Кандидат мистецтвознавства (1973), професор (2005).
Заслужений діяч мистецтв України (1998).
Нагороджена: орденом княгині Ольги ІІІ ступеня (2004), Золотою медаллю НАМ України (2008).
Посада: професор кафедри кінознавства Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого.
У її науково-творчому доробку понад 70 публікацій, навчальних посібників, навчальних програм та сценаріїв. Вона досліджує широке коло кінознавчих проблем пов’язаних як з українським кіно, так і з зарубіжним кіномистецтвом. Активно працює як кінокритик, виступає на шпальтах вітчизняних і зарубіжних періодичних видань.
О.С. Мусієнко бере активну участь у роботі Національної спілки кінематографістів України, не раз обиралася до її керівних органів. У колі її творчих інтересів перебуває й телебачення, де вона створила численні портрети як вітчизняних, так і зарубіжних митців.
Педагог з багаторічним стажем, вона приділяє велику увагу підготовці творчих кадрів для національного кіно і телебачення, постійно бере участь у науково-теоретичних та науково-практичних всеукраїнських і міжнародних конференціях з питань історії й теорії мистецтва екрана. Про діяльність Оксани Станіславівни Мусієнко на педагогічній та науковій ниві було оприлюднено авторські публікації, зокрема 2019 року в Польщі було видано книгу Oleksandr Bezruchko «Legend Of The Ukrainian Cinematology And Cinemapedagogics Oksana Moussienko».
Основні наукові праці: «Образ захисника Вітчизни на екрані» (1975), «Гуманізм і антигуманізм у сучасному мистецтві Заходу» (1978), «У лабіринті ілюзій» (1987), «Тарковський і філософія буття» (1995), «Світло далеких зірок» (1995, у співавторстві), «Нова хвиля у французькому кінематографі: джерела, теоретичний грунт, майстри» (1995), навчальний посібник), «Кіно і міфи тоталітарного суспільства» (1996), «До проблеми українського історичного фільму» (1999), «Новаторські течії у французькій кінематографії (друга половина ХХ ст.)» (2005), «Українське кіно: тексти і контекст» (2009), «Модернізм & авангард: єдність протилежностей. Кінематограф ХХ століття» (2018), «Злива» І. Кавалерідзе… Спроба реконструкції» (2018), «Фільм нуар у французькому кінематографі. Візуальний стиль і наративи» (2019), «Фентезі як неоміф у кінематографі» (2019), «Постмодернізм і методологічні стратегії» (2020), «Слов’янське фентезі. Феномен Сапковського»(2020).
1938 — народилася 27 травня у м. Києві.
1960 — закінчила Київський державний університет ім. Т.Г.Шевченка за спеціальністю «Філософія, історія».
1962—1967 – викладач основ естетичного виховання в ПТУ №15.
1967—1970 – закінчила аспірантуру при Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнології ім. М.Т.Рильського АН України.
З 1971 – викладає в Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого (нині Київський національний університет театру, кіно і телебачення).
Член Національної спілки кінематографістів України.
