Міляєва Людмила Семенівна

ЛЮДМИЛА СЕМЕНІВНА МІЛЯЄВА — мистецтвознавець, учений, педагог.

Дійсний член (академік) Національної академії мистецтв України (2000).

Доктор мистецтвознавства (1988).

Професор (1991).

Заслужений діяч мистецтв України (1992).

Нагороджена: орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2012),  Золотою медаллю НАМ України (2005).

Посада: професор кафедри теорії та історії мистецтв Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.

Створила власну наукову школу, адже під керівництвом Л.С. Міляєвої захищено ряд дисертацій на здобуття  вченого ступеня кандидатів та докторів мистецтвознавства, вона є членом кількох учених рад із захисту дисертацій, веде активну науково-громадську діяльність на терені популяризації та збереження кращих зразків української культури. Науковець є учасницею багатьох всеукраїнських та міжнародних конференцій і симпозіумів, результати її досліджень широко використовуються міжнародною науковою спільнотою.

У творчому доробку Л.С. Міляєвої більше 200 наукових праць. Понад 45 років вона досліджує проблеми історії українського образотворчого мистецтва, повертаючи до сучасників кращі зразки національної культури з глибини століть.

Основні наукові праці: «К.О. Трутовський» (1955), «Українське мистецтво ХІV – першої половини ХVІІ ст.» (1963, у співавторстві), «Розписи Потелича» (1969, 1971 – рос.), «Украинское искусство конца ХІІІ – первой половины ХVІІ в.» (у кн. «Искусство народов СССР», т. 3, 1974), «Украинское искусство второй половины ХVІІ – ХVІІІ в.» (у кн. “Искусство народов СССР”, т. 4, 1976), «Український середньовічний живопис» (1976, у співавторстві), «Спасо-Преображенская церковь с. Великие Сорочинцы Полтавской обл.» (у кн. «Западно-евроски барок и византиjски свет». – Београд, 1991), «Иконография и красноречие украинского барокко» (у кн. «Восточнохристианский храм. Литургия и искусство», 1994), «The Ukrainian Icon 11^th– 18 ^th centuries. From Byzantine source to the Baroque» (S.-Petersburg, Bournemouth; 1996, анг., нім., франц. мовами; перевидано 1996 р. у США та 1997 р. в Італії, іт. мовою), «Freski kaplicy Trojcy Swiętej na Zamku Lubelskim a sztuka ukraińska» (у кн. «Kaplica Trojcy Swiętej na Zamku Lubelskim», Lublin, 1999) «The Icon of Saint George with Scenes from his Life» (Perceptions of Byzantium and Іts Neighbors, New-York, 2000), «Redivivus phoenix – oczyma Jakuba Suszy» (у кн. «Do piękna Nadprzyrodzonego», Chełm, 2003), «С. Подервянский» (2011), «Семен Матвійович Міляєв» (2014), «Церква Св. Юра в м. Дрогобичі львівської області (архітектура, малярство, реставрація)» (2019, у співавторстві), «Штрихи до портрету С.А. Таранушенко» (2019),  «Мої вчителі» (2020), «Час плине занадто швидко» (2020), «Пам’яті академіка Н.О. Герасимової-Персидської» (ессе, 2021) та інші.

1925 — народилася 13 листопада у м. Харкові.

1950 — закінчила Київський державний університет ім.Т.Г.Шевченка (філологічний факультет).

1949—1964 – науковий співробітник, завідувач відділу Київського державного музею українського образотворчого мистецтва.

З 1962 – викладає в Київському художньому інституті (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури).

1997—2000 – член-кореспондент АМУ.

Член Національної спілки художників України, академік Академії наук Вищої школи України.