ОЛЕКСАНДР КАСЬЯНОВИЧ ФЕДОРУК — мистецтвознавець, письменник, педагог, літературознавець, громадський діяч.
Дійсний член (академік) Національної академії мистецтв України (2000).
Заслужений діяч культури Польщі (1977).
Доктор мистецтвознавства (1996).
Заслужений діяч мистецтв України (2003).
Професор (2004).
Нагороджений: орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2009), Почесною Грамотою Верховної Ради України (2004), Золотою медаллю АМУ (2004).
Посада: академік-секретар відділення теорії та історії мистецтв НАМ України, головний науковий співробітник відділу мистецтва новітніх технологій Інституту проблем сучасного мистецтва НАМ України.
О. Федорук цілеспрямовано працює у напрямі збереження та повернення в Україну її національних надбань. Його наукові дослідження, що відображають широкий діапазон інтересів ученого, заглибленість у різноманітні історичні періоди як національного, так і світового мистецтва набули широкого розголосу не лише в національному мистецтвознавстві, а й у багатьох наукових колах Європи та світу. О. Федорук постійно виступає на всеукраїнських та міжнародних конференціях, бере участь у міжнародних симпозіумах, творчих акціях, мистецьких проектах, що широко репрезентують національне мистецтво у світі. Його наукові праці публікуються у спеціальних мистецтвознавчих виданнях Білорусі, Болгарії, Польщі, Росії, Угорщини, США, Франції, ФРН та ін. За безпосередньої участі та науково-організаційної підтримки О. Федорука були проведені масштабні наукові форуми в Києві, Львові, Празі, Кракові, Любляні та інших містах світу, де порушувалися питання ролі та внеску українського мистецтва у світову духовну та естетичну культуру. Без перебільшення можна стверджувати, що в його особі українська наука має найвидатнішого і найбільш послідовного дослідника мистецтва українського зарубіжжя. Основні наукові праці О. Федорука: «Джерела культурних взаємин» (1976), «Зарубіжне мистецтво» (1981, у співавторстві), «Народжені в Елладі» (1984), «Образотворче мистецтво НДР» (1986), «Корнило Устиянович» (1992), «У колі традицій та авангарду (польський живопис повоєнних років)» (1995), «Василь Хмелюк» (1996), «Дивосвіт Аки Перейми» (1996), «Радість і смуток Ярослава Петрака» (1997), «Людмила Морозова. Альбом» (2000), «Микола Бутович. Життя і творчість» (2002), «Андрій Чебикін – крила щедрої душі» (2004), «Пластика Петра Капшученка» (2004), «Перетин знаку» (у 3-х кн., 2006–2008), «Маестро художнього скла Андрій Бокотей» (2008), «Кераміка Перейми» (2011) та ін.
1939 — народився 27 вересня у м. Мерікур-Коран, департамент Па-де-Кале (Франція).
1960 — закінчив Львівський державний університет ім. І. Франка.
1960—1968 — працював у редакціях газет «Ровесник», «Вільне життя» (м. Тернопіль).
1962—1968 — навчався в Інституті живопису, скульптури і архітектури ім. І.Ю.Рєпіна.
1968—1992 — аспірант, науковий співробітник, завідувач відділу, учений секретар, заступник директора Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України.
1992 — голова Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей при Кабінеті Міністрів України. 1993—2004 — голова Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України.
1997—2000 — член-кореспондент АМУ.
2004 – 2017 — завідувач кафедри теорії та історії мистецтв Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.
З 2015 — член Комісії державних нагород та геральдики.
Член Національної спілки художників України.
