ОЛЕГ ЯРОСЛАВОВИЧ БОДНАР – архітектор-дизайнер- проектант, науковець та педагог.
Член-кореспондент Національної академії мистецтв України (2009).
Доктор мистецтвознавства (1994).
Професор (1996).
Член Національної спілки архітекторів України (1993).
Лауреат Обласної премії в галузі культури, літератури, мистецтва, журналістики та архітектури ім. Івана Левицького з номінації “Архітектура” за меморіальний комплекс “Скнилівська трагедія” (2005).
Нагороджений: медаллю Міністерства освіти і науки України “За наукові досягнення”.
Посада: професор Інституту архітектури Національного університету «Львівська політехніка».
О.Боднар – яскраво виражений представник авторського стилю. В його творчому доробку – унікальна серія експериментальних проектів, які демонструють можливості застосування геометричних структур в архітектурному формотворенні. Ці проекти експонувалися на багатьох всеукраїнських та міжнародних виставках; персональні виставки відбулись у Львові (1998), Хайфі (Ізраїль, 1998), Києві (2000), Будапешті (2003). Відомий в Україні та за кордоном своїми працями з фундаментальних проблем мистецтвознавства, зокрема в напрямі міждисциплінарних досліджень; йому належить наукове відкриття, що стосується загальних закономірностей формотворення і гармонізації у природі та мистецтві. О. Боднар є талановитим педагогом та громадським діячем, адже він – ініціатор і організатор відкриття в Національному університеті «Львівська політехніка» сучасних і перспективних спеціальностей «Дизайн» та «Дизайн архітектурного середовища»; розробив і ліцензував навчальні плани для цих спеціальностей. З 2004 по 2013 рік О. Боднар був головою Спеціалізованої вченої ради у Львівській академії мистецтв, є членом Консультативної ради Міжнародної асоціації міждисциплінарних досліджень симетрії (І8І8-8УММЕЕЛ.У), є почесним членом Міжнародного комітету із захисту пам’яток архітектури, член Спеціалізованої вченої ради Інституту архітектури Національного університету «Львівська політехніка», член Спеціалізованої вченої ради в Харківській державній академії дизайну та мистецтв. Своїми роботами робить значний внесок у розвиток синтезу мистецтв, має понад 50 публікацій, з них 3 монографії. Основні роботи: церква в м. Івано-Франківську (2001), церкви та музей Митрополита Шептицького в Прилбичах (1998), церква в м. Яворів (1995). Наукові праці: монографія «Золотий переріз і неевклідова геометрія в науці та мистецтві» (1994), «Формотворення просторових структур на основі паралелографів» (1980), «Проблеми традицій у сучасній українській церковній архітектурі» (2000); методичні вказівки з основ архітектурної композиції «Геометричні засоби формоутворення» (1986) та до курсу «Основи композиції» («Види симетрії на площині та у просторі», 1990); пропедевтична програма «Конструктивна геометрія» (1990); наукові фільми «Динамічна симетрія», «Актуальні проблеми теорії дизайну» (2005), «Математичне мистецтвознавство – актуальний напрямок міждисциплінарних досліджень (2008), проект Всесвітнього центру гармонії та золотого перерізу (2012–2013). Наукові винаходи: брошура «Динамическая симметрия» (серія «Новое в науке и технике», 1992).
1947 – народився 1 вересня в с.Перекоси Калузького району Івано–Франківської області.
1972 – закінчив Львівській ордена Леніна політехнічний інститут за спеціальністю “Архітектура”.
1973 – розпочав викладацьку діяльність на кафедрі архітектури у Львівському аграрному університеті.
1983 – 1986 – аспірант Всесоюзного НДІ технічної естетики (м.Москва).
1986 – 1996 – старший викладач, доцент, професор Львівської академії мистецтв.
1996 – 2002 – професор Інституту архітектури Національного університету “Львівська політехніка”.
2002–2004 – професор кафедри дизайну інтер’єрів Львівської національної академії мистецтв.
2004–2013 – завідувач кафедри менеджменту мистецтва, професор Львівської національної академії мистецтв.
З 2013 професор кафедри дизайну та основ архітектури Інституту архітектури Національного університету «Львівська політехніка».
Член Національної спілки архітекторів України.
