ВАЛЕРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ БІТАЄВ – культуролог, дослідник з проблем теорії культури і мистецтва.
Дійсний член (академік) Національної академії мистецтв України (2017).
Доктор філософських наук (2004).
Професор (1992).
Заслужений діяч мистецтв України (2000).
Відмінник освіти України (2005).
Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2005),
лауреат премії імені Ярослава Мудрого Академії наук Вищої освіти України (2005).
Нагороджений: орденом “За заслуги” І (2020), орденом «За заслуги» ІІ (2016), орденом «За заслуги» ІІІ (2011) ступенів , Почесною відзнакою Міністерства культури і мистецтв України (2000), Подякою Президента України (2001), Почесною відзнакою “Петро Могила” (2005), “Знаком Пошани” Голови Київської міської державної адміністрації (2006), Почесною відзнакою “За творчі здобутки” І ступеня Української академії наук (2006), Грамотою Президії Верховної Ради України (2007), Срібною медаллю АМУ (2010).
Посада: віце-президент Національної академії мистецтв України.
В.А. Бітаєв здійснює активну науково-публіцистичну та науково-просвітницьку діяльність, є головою редколегії та головним редактором низки науково-культурологічних видань. З його ініціативи та під керівництвом проведено більш ніж тридцять всеукраїнських та міжнародних науково-творчих конференцій, що мали позитивний вплив на активізацію та поглиблення науково-дослідницьких процесів у відповідних галузях науки. Постійний член ряду міжнародних громадських організацій, оргкомітетів творчих фестивалів і конкурсів, академік АН Вищої освіти України. Науково-методичний досвід В.А. Бітаєва також реалізовано у розробці державних програм для навчальних закладів культури і мистецтв, у впровадженні проблемно-модульних систем навчання. Як педагог і наставник, здійснює плідну діяльність з підготовки, перепідготовки та підвищення професійної майстерності мистецьких кадрів закладів культури і мистецтв. Під його керівництвом захищено понад 10 кандидатських і кілька докторських дисертацій. Основні наукові праці Валерія Бітаєва: «Гуманізм виховання і виховання гуманізму» (1991), «Енциклопедія етнокультурознавства» в 6-ти томах (у співавторстві, 2000–2001), Енциклопедія «Етнокультурознавство» в 4-х томах (у співавторстві, 2007), «Методичні засади експертизи культурних цінностей: навчальний посібник» (у співавторстві, 2009).
1951 – народився 20 січня у м. Ужгород Закарпатської області.
1973 – закінчив з відзнакою Київську державну консерваторію ім. П.І. Чайковського за спеціальністю «диригент, викладач музичних дисциплін».
1979 – закінчив аспірантуру Київської державної консерваторії ім.П.І. Чайковського за фахом “Естетика”.
1979 – розпочав викладацьку роботу у Київський державній консерваторії ім.П.І. Чайковського, отримав вчений ступінь кандидата філософських наук.
1982-1991 – працював старшим викладачем, доцентом, професором, завідувачем кафедрою Інституту підвищення кваліфікації працівників культури Міністерства культури УРСР.
1990-1992 – Генеральний директор Українського відділення Неурядової міжнародної організації “Центр Інтеркультура” (за сумісництвом).
1991–1998 – проректор з навчальної роботи Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв.
1998-2012 – проректор з наукової роботи Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв.
2009 – обраний членом-кореспондентом Національної академії мистецтв України.
2012 – начальник Науково-організаційного управління Національної академії мистецтв України.
2017 – обраний віце-президентом Національної академії мистецтв України .
