ВАЛЕРІЙ МИХАЙЛОВИЧ ГАЙДАБУРА — мистецтвознавець, дослідник історії українського театру, автор численних науково-дослідних та історичних публікацій. .
Член-кореспондент Національної академії мистецтв України (2004).
Доктор мистецтвознавства (2000).
Заслужений діяч мистецтв України (1990).
Нагороджений: орденом “За заслуги” ІІІ ступеня (2018), Золотою медаллю АМУ (2007), Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1979).
Посада: на творчій роботі.
Пріоритетний напрямок науково-дослідницької роботи мистецтвознавця – вивчення історії театрального мистецтва в Україні періоду німецько-фашистської окупації та української діаспори Німеччини, Франції, США, Канади, Австралії. Працюючи на посаді заступника генерального директора з творчих питань Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка (до липня 2018 року), ґрунтовно вивчав історичну спадщину першої сцени України, збирав документальний, іконографічний матеріал, що висвітлює творчість франківців. Ця діяльність є основною для науковця і сьогодні: перебуваючи на творчій роботі, він активно здійснює наукові розвідки, збираючи та класифікуючи архівні матеріали, малодосліджені й невідомі факти про творчість акторів театру ім. І. Франка різних років. Широковідомою є серія робіт дослідника, що складається з тематичних публікацій про митців театру: П. Нятко, К. Осмяловську, К. Кошевського, В. Добровольського, К. Лучицьку та ін.
В. Гайдабура бере активну участь у науковому житті країни, він неодноразово обирався членом вченої ради Державного центру театрального мистецтва імені Леся Курбаса, членом редколегій ряду провідних мистецтвознавчих видань («Мистецтвознавство України», «Український театр», «Просценіум» тощо).
Основні наукові праці В. Гайдабури: «Запорізький театр імені М. Щорса» (1979), «Володимир Грипич» (1984), «Єлизавета Хуторна» (1984), «Театр, захований в архівах» (1998), «Театр між Гітлером і Сталіним» (2004), «Летючий корабель Лідії Крушельницької» (2006), «Театральні автографи часу» (2007), «А що тато робить в театрі?» (2011), «Театр, розвіяний по світу» (2013), ««Заграва» – український театр Канади» (у співавторстві, 2013), «Перша сцена України. Фрагменти історії» (2014), «Ганна Борисоглібська. Життя і безсмертя корифея сцени соборної України» (2017).
1937 — народився 1 липня у м.Гуляйполе Запорізької обл.
1959 — закінчив Дніпропетровський державний університет ім. 300-річчя возз’єднання України з Росією.
1959—1962 – працював журналістом у газеті «Запорізька правда».
1962—1993 – завідувач літературної частини Запорізького обласного музично-драматичного театру ім. М.Щорса.
З 1993 – заступник генерального директора з творчих питань Національного академічного драматичного театру ім. І.Франка.
Член Національної спілки театральних діячів України.
