Максим Олегович Тимошенко – хоровий диригент, науковець-культуролог та мистецтвознавець, громадський діяч.
Заслужений діяч мистецтв України (2015)
кандидат культурології (2013)
доктор філософії (2016)
профессор (2017)
Академік Української технологічної академії (2013)
Академік Української академії наук (2014)
Орден «За заслуги» ІІІ ст. (2006)
«Відмінник освіти» (нагрудний знак Міністерства освіти і науки України) (2017)
Посада: ректор Національної музичної академії України імені П.І.Чайковського.
https://knmau.com.ua/timoshenko-maksim-olegovich/
Максим Олегович Тимошенко – український хоровий диригент, науковець-культуролог та мистецтвознавець, громадський діяч. Заслужений діяч мистецтв України, доктор філософії, професор, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, академік Української технологічної академії, дійсний член Української академії наук, член Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України, президент екологічної національної організації «Зелений Хрест» в Україні («Green Cross» Ukraine), член ради директорів Міжнародного Зеленого Хреста – екологічної організації при ООН; президент Міжнародної фундації «Дні України», удостоєний звання «Посол миру».
З листопада 2018 року – ректор Національної музичної академії України імені П.І.Чайковського.
М.О.Тимошенко уособлює спадковість мистецьких традицій України. Вихований і сформований у родині відомого хорового диригента, громадського діяча, ректора Київської консерваторії та засновника Національної академії мистецтв України Олега Семеновича Тимошенка.
Перебуваючи на посаді професора Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, захистив дисертацію та отримав наукову ступінь доктора філософії. Проблематика його дослідження охоплює широкий науковий простір у розрізі міждисциплінарного аналізу і стратегічної розбудови мистецької галузі України. М.О.Тимошенко передає свій науковий досвід здобувачам-магістрам Національної музичної академії України імені П.І.Чайковського в царині сучасного мистецтвознавства та культурології. Маючи досвід роботи в апараті Верховної Ради України, він презентував стратегічні цілі й завдання сучасної культури України.
Очоливши НМАУ ім. П.І.Чайковського, М.О.Тимошенко чітко окреслив пріоритети розвитку закладу. За його сприяння як ректора принципово змінено стратегію розвитку НМАУ, розпочато реконструкцію будівлі, залучено значні інвестиції міжнародних компаній з метою підтримки й оновлення Академії, її інструментарію та бібліотечних фондів, налагоджено потужні партнерські стосунки НМАУ ім. П. І. Чайковського з провідними Європейськими творчими та освітніми інституціями. насамперед з освітньою програмою Європейського Союзу «Еразмус+». Ректору також вдалось привернути увагу до Академії видатних особистостей сучасності, серед яких – Пласідо Домінго, Ріккардо Муті, Джек Ма, яким він вручив під час офіційної церемонії посвідчення «Почесний професор Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського».
Важливу роль М.О.Тимошенко відіграє в становленні та розбудові сучасної міжнародної мистецької освіти. За його ініціативи у м. Хеншуї (провінція Хебей, КНР) було створено афілійовану з НМАУ нову інституцію вищої музичної освіти – Міжнародну академію музики і мистецтв імені П. І. Чайковського, почесним президентом якої став М. О. Тимошенко. Він є також почесним професором Хеншуйського університету і Таджицької Національної консерваторії ім. Т. Сатторова.
М.О.Тимошенко увійшов до складу Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України, як єдиний представник галузі мистецької освіти. Як ініціатор і співорганізатор численних мистецьких проектів і творчих заходів, як співголова оргкомітетів Всеукраїнської відкритої музичної олімпіади «Голос Країни» та Всеукраїнського конкурсу піаністів імені С. Прокоф’єва, він активно сприяє розвитку сучасного мистецького простору України.
Як науковець, М. О. Тимошенко є автором понад 20 публікацій в академічних збірниках і провідних, затверджених ВАК України, виданнях із культурології: «Культура і сучасність», «Актуальні проблеми теорії, історії та практики художньої культури», «Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв» (нині «Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв»). Він бере участь також у численних наукових конференціях.
М. О. Тимошенко є співавтором академічної 5-томної «Української етнокультурологічної енциклопедії» (2013) та «Української енциклопедії етномистецтвознавства і етнокультурології» в 5-ти томах (2014). Обидві енциклопедії видані під егідою Національної академії мистецтв України та Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. На сьогодні це єдині в Україні академічні енциклопедичні видання з культурології. Він є також автором підручника «Міжнародні гуманітарні стратегії: теорія і практика», затвердженого Міністерством освіти і науки України як підручник для вищих навчальних закладів.
Народився 20 квітня 1972 року у м. Києві.
У 1990 р. закінчив Київську середню спеціалізовану музичну школу-інтернат імені М. В. Лисенка по спеціальності хорове диригування (класи Виноградової Е. О. і Мисько В. І.);
у 1991 р. вступив до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (викладач — Заболотна В. І.);
у 1994 р. вступив до Київський національного економічного університету;
у 1996 р. йому присвоєно кваліфікацію магістра «Ділового адміністрування» (Київський національний економічний університет);
у 2012 р. отримав другу вищу освіту в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв;
у 1991-1992 рр. – завідувач зовнішньоекономічними відділом Київського фонду культури;
1992-1993 рр. – директор Київського фонду культури;
1993-1997 рр. – голова правління АКБ «Незалежність»;
з 1997 – голова правління Міжнародного благодійного фонду «Духовна спадщина» (з 2003 – почесний голова);
у 1999-2000 рр. навчався в лінгвістичному центрі «Berlitz Miami», США;
з 2003-2014 рр. працював у апараті Верховної Ради України;
у 2005 р. удостоєний звання «Посол миру» під час спільної конференції Всесвітньої федерації миру та Української ради миру;
з 2006 р. – президент Міжнародної суспільно-патріотичної фундації «Дні України»;
з 2007 р. – старший викладач кафедри культурології та інноваційних культурно-мистецьких проектів у Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв;
у 2012 р. захистив дисертацію на тему: «Міжнародні гуманітарні стратегії в сучасній Україні як системний культуротворчий феномен» і отримав науковий ступінь кандидата культурології (доктор філософії);
з 2012 – президент екологічної національної організації «Зелений Хрест» («Green Cross» Ukraine) в Україні;
з 2013 р. – на посаді доцента Кафедри культурології та інноваційних культурно-мистецьких проектів у Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв;
у 2013р. обраний дійсним членом Української технологічної Академії по відділенню «Екологія» з присвоєнням звання Академіка;
з 2014 р. – професор Кафедри культурології та інноваційних культурно-мистецьких проектів у Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв;
у 2014 р. обраний дійсним членом Української академії наук;
з 2015 р. – професор Кафедри менеджменту соціокультурної діяльності та зовнішньокультурних зв’язків у Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв;
з 2016 р. – професор кафедри Арт-менеджменту та івент технологій.
2 жовтня 2017 р. обраний членом ради директорів Міжнародного Зеленого Хреста – екологічної організації при ООН;
з 3 січня 2018 р. – проректор з міжнародних зв’язків Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв;
з 11 червня по 1 серпня 2018 р. – в.о. ректора Національної музичної академії України імені Петра Чайковського;
з 13 листопада 2018 р. – ректор Національної музичної академії України імені П.І.Чайковського;
26.01.2019 р. присвоєно звання почесного професора Хеншуйського університету Китайської Народної Республіки;
31 березня 2021 р. присвоєно звання почесного професора Таджицької Національної консерваторії ім. Т. Сатторова;
11 червня 2021 р. обраний членом-кореспондентом Національної академії мистецтв України;
19 серпня 2021 року наказом Міністра освіти і науки України призначений членом колегії Міністерства освіти і науки України.
