Національна академія мистецтв України

МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ ЖУЛИНСЬКИЙ – літературознавець, критик, письменник, політичний і громадський діяч, академік НАН України.

RUSENG    

                 www.academia.gov.ua



МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ ЖУЛИНСЬКИЙ – літературознавець, критик, письменник, політичний і громадський діяч, академік НАН України.

МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ ЖУЛИНСЬКИЙ – літературознавець, критик, письменник, політичний і громадський діяч, академік НАН України.

Головними науковими інтересами М. Г. Жулинського завжди залишалися: принципи й особливості втілення концепції людини в художніх образах і характерах, соціально-етичні та морально-філософські аспекти гуманістичної проблематики в літературі, жанрово-стильові зміни й тенденції; особистість та особистісне начало в українській прозі і поезії, роль і значення письменницької індивідуальності, різноманітність індивідуального світосприймання; проблеми реалізму, модернізму, постмодернізму, єдність традицій і модерності. Митець є автором таких ґрунтовних монографічних досліджень: «Заявити про себе культурою» (2001), «Відстані» (2006), «Нація. Культура. Література» (2010), «Українська література. Творці і твори» (2011), «Слово на сторожі нації» (2015), «Духовний будівничий України» (2016), «Моя друга світова» (2016).

Від 90-х рр. літературно-наукова праця М. Г. Жулинського тісно переплітається з його державницько-політичною діяльністю. Критично-дослідницькі напрацювання М. Г. Жулинського отримали належне високе визнання серед культурно-мистецької громадськості як в Україні, так і за її межами.

 

Почесний академік Національної академії мистецтв України (2017)

доктор філологічних наук (1982) професор (1990)

академік НАН України (1992)

лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1992)

 

 



1940 – народився 25 серпня в с. Новосілки Рівненської області.

1962 – закінчив Дубнівське педагогічне училище.

1968 – закінчив Київський університет ім. Т. Шевченка (факультет журналістики).

З 1968 – аспірант, молодший науковий працівник, вчений секретар Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України; З 1978 – заступник директора з наукової роботи, з 1991 – директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України.

1992 – державний радник України з питань гуманітарної політики, голова колегії Державної думи України.

1992-1994 – віце-прем’єр-міністр України з питань гуманітарної політики.

1994-1998 – народний депутат України 2-го скликання. Голова підкомітету з питань творчої діяльності, мистецтва, мовної та культурно-просвітницької політики Комітету з питань культури і духовності.

1999-2001 – віце-прем’єр-міністр України.

2002-2006 – народний депутат України 4-го скликання. Голова підкомітету з питань охорони історико-культурної спадщини Комітету з питань культури і духовності.

2006-2008 – позаштатний радник Президента України.

2008-2010 – голова комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Нагороджений: орденом князя Ярослава Мудрого V і IV ступеня (2009, 2016), орденом «За заслуги» ІІІ і І ступеня (1997, 2000), медаллю Св. Володимира світового конгресу вільних українців; лауреат Республіканської премії ім. О. Білецького в галузі літературно-художньої критики (1978), премії Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (1994).

Посада: директор Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, академік-секретар відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України.