Національна академія мистецтв України

МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ ЖУЛИНСЬКИЙ – літературознавець, критик, письменник, політичний і громадський діяч, академік НАН України.

RUSENG    

                 www.academia.gov.ua



МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ ЖУЛИНСЬКИЙ – літературознавець, критик, письменник, політичний і громадський діяч, академік НАН України.

МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ ЖУЛИНСЬКИЙ – літературознавець, критик, письменник, політичний і громадський діяч, академік НАН України.

Головними науковими інтересами М. Г. Жулинського завжди залишалися: принципи й особливості втілення концепції людини в художніх образах і характерах, соціально-етичні та морально-філософські аспекти гуманістичної проблематики в літературі, жанрово-стильові зміни й тенденції; особистість та особистісне начало в українській прозі і поезії, роль і значення письменницької індивідуальності, різноманітність індивідуального світосприймання; проблеми реалізму, модернізму, постмодернізму, єдність традицій і модерності. Митець є автором таких ґрунтовних монографічних досліджень: «Заявити про себе культурою» (2001), «Відстані» (2006), «Нація. Культура. Література» (2010), «Українська література. Творці і твори» (2011), «Слово на сторожі нації» (2015), «Духовний будівничий України» (2016), «Моя друга світова» (2016).

Від 90-х рр. літературно-наукова праця М. Г. Жулинського тісно переплітається з його державницько-політичною діяльністю. Критично-дослідницькі напрацювання М. Г. Жулинського отримали належне високе визнання серед культурно-мистецької громадськості як в Україні, так і за її межами.

 

Почесний академік Національної академії мистецтв України (2017)

доктор філологічних наук (1982) професор (1990)

академік НАН України (1992)

лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1992)

лауреат щорічної премії Президента України "Українська книжка року" (2018)

 

 



1940 – народився 25 серпня в с. Новосілки Рівненської області.

1962 – закінчив Дубнівське педагогічне училище.

1968 – закінчив Київський університет ім. Т. Шевченка (факультет журналістики).

З 1968 – аспірант, молодший науковий працівник, вчений секретар Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України; З 1978 – заступник директора з наукової роботи, з 1991 – директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України.

1992 – державний радник України з питань гуманітарної політики, голова колегії Державної думи України.

1992-1994 – віце-прем’єр-міністр України з питань гуманітарної політики.

1994-1998 – народний депутат України 2-го скликання. Голова підкомітету з питань творчої діяльності, мистецтва, мовної та культурно-просвітницької політики Комітету з питань культури і духовності.

1999-2001 – віце-прем’єр-міністр України.

2002-2006 – народний депутат України 4-го скликання. Голова підкомітету з питань охорони історико-культурної спадщини Комітету з питань культури і духовності.

2006-2008 – позаштатний радник Президента України.

2008-2010 – голова комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Нагороджений: орденом князя Ярослава Мудрого V і IV ступеня (2009, 2016), орденом «За заслуги» ІІІ і І ступеня (1997, 2000), медаллю Св. Володимира світового конгресу вільних українців; лауреат Республіканської премії ім. О. Білецького в галузі літературно-художньої критики (1978), премії Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (1994).

Посада: директор Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, академік-секретар відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України.