Національна академія мистецтв України

Борис Ілліч Олійник – поет, літературознавець і політик.

ENG    

                 www.academia.gov.ua



Борис Ілліч Олійник – поет, літературознавець і політик. Борис Ілліч Олійник – поет, літературознавець і політик.

Сила таланту Бориса Олійника з особливою повнотою і багатогранністю виявилась у царині розлогих поетичних форм, передусім поеми. В його поемах щедро втілився талант і погляд митця, публіцистичної інтерпретації подій, реалій і явищ навколишньої дійсності. Цей жанр розкрив непересічний масштаб поетового мислення, його тяжіння до лірико-онтологічних узагальнень і художнього літописання. Його мистецька й політична діяльність набули міжнародного звучання, він став одним із духовних лідерів України другої половини ХХ століття, втіливши в собі – своїй свідомості, літературній творчості, публіцистиці – драматизм її морально-філософських і культурно політичних змін. За самовіддане служіння на літературній і державній ниві, визначний внесок у збереження національної культури, вагому особисту роль у піднесенні міжнародного авторитету України Олійнику Б.І. присвоєне звання Героя України.

Найбільш відомі роботи: поеми і поетичні збірки, історико-літературні, критичні і публіцистичні праці, зокрема “Б'ють у крицю ковалі” (1962 р.), “Вибір” (1965 р.), “Коло” (1968 р.), “Відлучення” (1970 р.), “На лінії тиші” (1972 р.), “Рух” (1973 р.), “Гора” (1975 р.), “Істина” (1976 р.), “Заклинання вогню” (1978 р.), “Сива ластівка”, “Дума про місто” (1982 р.), “Міра” (1984 р.), “Сім” (1988 р.), “Трубіть Трубіж” (1997 р.) та інші.

 

Почесний академік Національної академії мистецтв України (2009)

академік НАН України (1990)

Герой України (2005)

дійсний член Міжнародної слов'янської академії

лауреат міжнародних премій ім. Г. Сковороди (1994) та “Дружба” (1997), Національної премії України імені Тараса Шевченка (1983), Державної премії СРСР (1975), Республіканської премії імені М. Островського (1964), премії імені В.І. Вернадського (2001)

 

 



1935 – народився 22 жовтня в с. Зачепилівка Новосанжарського р-ну, Полтавської обл.

1958 – закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Т.Г. Шевченка.

З 1958 – літпрацівник, зав. відділу газети “Молодь України”.

З 1962 – редактор журналу “Ранок”; зав. відділу, заступник відповідального редактора журналу “Дніпро”; заступник голови правління Київської організації Спілки письменників України.

З 1971-74 – заступник голови правління Спілки письменників України.

1976-1991 – секретар правління Спілки письменників СРСР.

1992-1994 – провідний науковий працівник Інституту Національних відносин і політології НАН України.

1995-2006 – віце-президент Парламентської Асамблеї Ради Європи.

З 1987 – голова правління Українського фонду культури.

1994-2006 – народний депутат України 2-4 скликання.

Нагороджений: орденами — Держави, князя Ярослава Мудрого III (2012), ІV і V ступенів, Нестора-Літописця І ступеня