Національна академія мистецтв України

КІРА ГЕОРГІЇВНА МУРАТОВА — кінорежисер.

ENG    

                 www.academia.gov.ua



КІРА ГЕОРГІЇВНА МУРАТОВА — кінорежисер. КІРА ГЕОРГІЇВНА МУРАТОВА — кінорежисер.

Автор з унікальною творчою манерою, цілісним філософським баченням картини світу, що знаходить вираз у радикальній кіноестетиці.

До рис «фірмового» стилю К.Муратової слід віднести відхід від високопарної фразеології, талант до «приборкання фактур», вияву особистості в її неповторності. Нестандартні герої К.Муратової, в словах і жестах яких «природне» домінує над «соціальним», цілком позбавлені сентиментальності.

У кінознавстві міцно закріпилося поняття «кінематограф К.Муратової». Це — кіномистецтво глибокої думки, витонченої форми, високої кінематографічної культури, позначене непересічним талантом і самобутністю автора.

Однією з головних тем режисера стала нездатність людей до взаєморозуміння, коли ко жен герой наче перебуває у своєму власному замкненому світі, куди іншим нема доступу.

Всесвітнє визнання здобули майже всі фільми К. Муратової. «Короткі зустрічі» (1967) – психологічна розповідь про складні людські взаємини; «Довгі проводи» (1971) – кінематографічне дослідження драми людської самотності та некомунікабельності; «Зміна долі» (1988) – своєрідна екранізація оповідання англійського письменника С.Моема; вибуховий «Астенічний синдром» (1989, фільм був удостоєний Спеціального призу журі «Срібний ведмідь» у 1990 та кінопремії «Ніка» за кращий ігровий фільм у 1991) – вражаючий документ падіння людської моралі; «Чутливий міліціонер» (1992) – дотепна кінооповідь про наших сучасників; а також «Захоплення» (1994), «Три історії» (1997), «Лист до Америки» (1999), «Другорядні люди» (2001). Рафінований муратівський стиль проявився у картині «Чеховські мотиви» (2002). Справжньою подією кількох міжнародних кінофестивалів став фільм «Настроювач» (2004), що переконливо довів: К.Муратова, визнаний майстер артхаузного кіно, вміє знімати фільми не тільки для вишуканих естетів, а й для широкого глядацького загалу. Нових якостей набув талант майстра у фільмі «Два в одному» (2007), де автор вивертає навиворіт принципи традиційної театральності, сміливо трансформує кінематографічні структури, руйнуючи автоматизм глядачевого сприйняття. Провокативні роздуми режисера втілено у фільмі «Мелодія для шарманки» (2009), де доведений до абсурду гротесковий світ існує на парадоксальному перетині похмурої соціальної драми та різдвяної міської історії в дусі казок Г.Х.Андерсена. Характерна для муратівських творів тема смерті, такої, що збуджує або ж, навпаки, паралізує почуття, відступає в стрічці «Вічне повернення» (2012). Фільм вибудовано за принципом кінопроб: та сама ситуація розігрується різними парами акторів у різних декораціях. Варіативні зміни типажів та акторських манер, інтер’єрів та смислових відтінків органічно узгоджуються з любов’ю режисера до рефренів та повторів (мовленнєвих, структурних, смислових), утворюючи при цьому своєрідну «гіпнотичну воронку» для глядача, – яскравий приклад інтелектуального кіно. При захопливій різнобарвності творчого почерку К.Муратової, всі її картини вирізняє програмна відмова від пишної фразеології та пафосності у послідовних намаганнях зрозуміти природу людини як такої.

 

Дійсний член (академік) Національної академії мистецтв України (1997)

народна артистка України (1989)

лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1993)

Державної премії ім.Олександра Довженка (2002)

премії ім. В.Вернадського (2000,Росія)

премії ім. Анджея Вайди Американської кіноакадемії (2000)

 

 



1934 — народилася 5 листопада в м. Сороки (Молдова).

1959 — закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії (м.Москва).

З 1962 - працює на Одеській кіностудії художніх фільмів провідним кінорежисером.

Член Національної спілки кінематографістів України.

Нагороджена: орденами князя Ярослава Мудрого ІІІ (2009), ІV (2004) і V (1999) ступенів, Дружби (2004, Росія); Золотою медаллю НАМ України (2004); Відзнакою Президента України – ювілейною медаллю «20 років незалежності України» (2011); Відзнакою «За розвиток національного кіномистецтва» (2004), що була започаткована Фондом «Україна 3000».

Лауреат всесоюзних кінофестивалів у номінаціях «Велика премія» (1987) та «Приз за режисуру» (1988); лауреат премій «Ніка» в номінаціях «Кращий ігровий фільм» (1990, 1994, 2007, 2013), «Краща режисура» (1994) та за кращий фільм країн СНД і Балтії (2007, 2010, 2013); нагороджена спеціальним призом Берлінського кінофестивалю (1990); почесним призом («Леопардом») Міжнародного кінофестивалю в Локарно (1991); преміями «Кінотавр» (1992, 1994, 1997); призом ФІПРЕССІ за режисуру на Міжнародному московському кінофестивалі (2002, 2009). За великий особистий внесок у світову культуру К.Муратова – єдина з кінорежисерів України – удостоєна російської незалежної премії «Тріумф» (1995); лауреат Головної премії мистецтв (1999, Берлінська академія мистецтв); нагороджена премією «Білий слон» Гільдії кінознавців та кінокритиків Росії (2014).

Посада: провідний кінорежисер-постановник Одеської кіностудії художніх фільмів.