Національна академія мистецтв України

ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ ЛОПУХОВ — живописець, педагог.

ENG    

                 www.academia.gov.ua



ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ ЛОПУХОВ — живописець, педагог.

ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ ЛОПУХОВ — живописець, педагог. Визнаний майстер тематичної картини, портрета.

Багато років очолював навчально-творчу майстерню станкового живопису Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.

Автор хвилюючих картин на тему Другої світової війни та героїчних сторінок історії нашої Батьківщини. Його твори захоплюють майстерним вирішенням гостродинамічних багатофігурних композицій, гармонійним колоритом та точністю психологічних характеристик головних героїв. Художник прагнув не до ілюстрації факту чи події, а до глибокого узагальнення, психологічного розкриття почуттів і переживань героїв. Майстер багатофігурних сюжетних полотен, О. Лопухов багато й плідно працював також у жанрах портрета, натюрморту та пейзажу, демонструючи уміння глибоко розкривати внутрішній світ людини, красу повсякденного буття.

Найвідоміші роботи: багатофігурні композиції: «Арешт Тимчасового уряду» (1957), «Реквієм» (1965), «Війна» (1969), «Перемога» (1974), «Вольниця» (1979); цикл портретів композиторів – «Лисенко», «Чайковський», «Шопен», «Рахманінов», «Бетховен» (1974–1981); картини – «Таємна вечеря» (1993), «Трагедія століття», «Страшний суд» (1996), «Кобзар» (1997) та ін.

Роботи О.Лопухова зберігаються в художніх збірках музеїв України та зарубіжних держав.

 

1925 - 2009

Дійсний член (академік) Академії мистецтв України (1997)

член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (1975)

народний художник України (1964)

професор (1979)

лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка (1980)

заслужений діяч культури Польщі.

 

 

1925 — народився 12 вересня у м.Городня Чернігівської обл.

1953 — закінчив Київський державний художній інститут.

1953—1957 - викладач Республіканської середньої художньої школи ім.Т.Г.Шевченка.

1957—1962 - на творчій роботі.

1962—1968 - заступник голови правління Спілки художників України.

1968—1973 - на творчій роботі.

1973-2009 — очолював навчально-творчу майстерню станкового живопису Київського державного художнього інституту (нині – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури).

1973—1985 - ректор Київського державного художнього інституту.

1983—1989 - голова правління Спілки художників України, секретар Спілки художників СРСР.

1984—1989 - депутат Верховної Ради СРСР.

1985–2009 - професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.

2009 - помер 14 вересня.

Член Національної спілки художників України.

Учасник бойових дій Другої світової війни.

Нагороджений: орденами «За заслуги» II (2007) і ІІІ (1997) ступенів, «За мужність» ІІІ ступеня (1999), Леніна (1982), Вітчизняної війни II ступеня, Трудового Червоного Прапора (1967), «Заслуги Польської Народної Республіки» (1985); Почесними Грамотами Президії Верховної Ради УРСР (1985) та Казахської РСР (1966), Золотою медаллю ім. М.Б. Грекова (1985), Золотою медаллю АМУ (2004).