Національна академія мистецтв України

ЄЖИ ГОФМАН (Польща) – кінорежисер, сценарист, продюсер, актор.

ENG    

                 www.academia.gov.ua



ЄЖИ ГОФМАН (Польща) – кінорежисер, сценарист, продюсер, актор.ЄЖИ ГОФМАН (Польща) – кінорежисер, сценарист, продюсер, актор.

Після закінчення ВДІКу Єжи Гофман дебютував як режисер-постановник документальною стрічкою «Обережно, хулігани!» (1955), що отримала приз польської кінокритики. Упродовж 12 років працював на студії документальних фільмів у Варшаві, у творчій співдружності з Єжи Скужевським.

Серед фільмів, створених у цей період: «Діти звинувачують» (1956), «Сувенір з Кальварії» (1958), «Шлях» (1959), «Два лики Бога» (1960), «Батьківщина або смерть» (1962), відзначені численними міжнародними преміями на кінофестивалях у Брюсселі, Оберхаузені, Венеції, Мюнхені, Москві та Кракові. Отримав світове визнання як режисер, що екранізував історичні романи польського нобелівського лауреата Генріка Сенкевича. Дебютом творчого тандема Гофман – Скужевський в ігровому кінематографі стала сатирична комедія «Гангстери та філантропи» (1962), удостоєна Державної премії Польщі (1964, приз Міністра культури і мистецтва III ступеня); потім був зафільмований вестерн, або, як тоді його назвали, істерн, «Закон і кулак» (1964), і лише після цього режисер зміг розпочати роботу над давно омріяною екранізацією історичної трилогії Генріка Сенкевича. Масштабна екранізація історичного роману Г. Сенкевича «Пан Володийовський» вийшла на екрани 1969 року і стала подією національного рівня.

1974 року Єжи Гофман здійснив постановку другого роману Г. Сенкевича «Потоп» (фільм було висунуто на премію «Оскар»). Серед найзначніших робіт режисера: «Прокажена» (1976), «До останньої краплі крові» (1978), «Знахар» (1981), «З твоєї волі» (1983). Завершенням масштабного історичного триптиха за класичною трилогією Г. Сенкевича стала картина «Вогнем і мечем» (1999). Цей кінематографічний суперколос свідчить не тільки про високий професійний рівень режисера, а й про його повагу до української культури й братнього народу. У цьому фільмі Єжи Гофман зняв Богдана Ступку, а за кілька років по тому знову запросив актора знятись у картині «Стара казка: Коли Сонце було Богом». Події фільму, де макбетівська лінія переплітається з темою забороненого кохання, розгортаються в дев’ятому столітті серед язичницьких племен давніх слов’ян, володарі яких ведуть нескінченні війни у боротьбі за владу. 2008 року зняв документальний фільм «Україна. Становлення нації», а 2011 – ігрову картину «Варшавська битва. 1920» (лауреат кінопремій кількох міжнародних конкурсів).

Протягом своєї мистецької праці був удостоєний багатьох світових нагород і відзнак. Має почесний титул заслуженого діяча національної культури. Нагороджений призами Міністерства культури Польщі.

 

Іноземний член Національної академії мистецтв України (2001)

 



1932 — народився 15 березня в м. Кракові (Польща), у родині лікаря.

1940 — вивезений до Сибіру. Повернувся до Польщі після закінчення Другої світової війни.

1955 — закінчив режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (м.Москва, клас І.Пир’єві та М.Чіаурелі).

1954 - почав знімати документальні фільми.

1954 - почав знімати документальні фільми.

1954–1966 - працював на Студії документальних фільмів у Варшаві, де у співтворчості з Є.Скужевським зняв 27 документально-публіцистичних картин.

1962 - робота над першими художніми фільмами (найбільше відомі його екранізації історичних романів Г.Сенкевича та мелодрами «Знахар» і «Прокажена»).

1968 - зйомки фільму «Пан Володийовський» (за романом Г. Сенкевича «Пан Володийовський»).

1980 - керівник кінематографічної групи «Зодіак».

1983 - обраний до складу Національної ради Товариства польсько-радянської дружби.

1986–1989 - член Всепольського Ґрюнвальдського комітету.

2008 - створив документальний фільм «Україна. Становлення нації».

Вересень 2011 - фільм Єжи Гофмана «Варшавська битва. 1920» (перший польський фільм, знятий за технологією 3D).