Національна академія мистецтв України+++++

ВАСИЛЬ ЗАХАРОВИЧ БОРОДАЙ — скульптор, педагог.

ENG    

                 www.academia.gov.ua



ВАСИЛЬ ЗАХАРОВИЧ БОРОДАЙ — скульптор, педагог.ВАСИЛЬ ЗАХАРОВИЧ БОРОДАЙ — скульптор, педагог.

Працював в галузі монументальної і станкової пластики. Автор пам'ятників та монументів, станкових тематичних композицій, портретів. Як професор-педагог здійснював підготовку скульпторів вищої кваліфікації у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури. Виховав плеяду майстрів пластики, які стали відомими митцями як в Україні, так і за її межами.

Мистецький доробок художника узагальнює понад 50-річний практичний досвід. Широка тематична царина його творчості – скульптурні образи історії, портрети видатних сучасників, меморіальні ансамблі, пам’ятники та ін. До найзначніших належать: сповнені глибокого образно-емоційного змісту композиції «Юність» (1951), «Іван Богун» (1953), «А мати чекає» (1985); паркова скульптура «Леся Українка» (поблизу Маріїнського палацу в Києві, 1965); серія скульптурних творів «По Єгипту» (1961–1964); портрети Василя Касіяна, Петра Панча, Левка Ревуцького, Павла Тичини, Тетяни Яблонської (1960–1974); пам’ятники – М. Щорсу в Києві (у співавторстві, 1954), чекістам (1960–1987), «Засновникам Києва» (1982) у Києві, партизанам – у м. Яремче Івано-Франківської обл. (1967), В. Скопенку – в м. Сандомеж, Польща (1971), П. Калнишевському (у співавторстві) – в с. Пустовійтівка на Сумщині (1991), Т.Г. Шевченку – в Арров парку поблизу Нью-Йорка (США, 1970) та у м. Білий Бір (Польща, 1991) та ін.

В.Бородай – один із авторів меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр.» у Києві.

Твори скульптора зберігаються в кращих музеях та колекціях України та інших держав.

 

1917-2010

Дійсний член (академік) Національної академії мистецтв України (1997)

академік Академії мистецтв СРСР (1968)

народний художник України (1964)

професор (1971)

народний художник СРСР (1977)

лауреат Ленінської премії (1984)

 



1917 — народився 5 серпня у м.Катеринослав (тепер Дніпропетровськ).

1953 — закінчив Київський державний художній інститут.

1953—1965 — на творчій роботі.

1966—1973 — ректор Київського державного художнього інституту.

1968—1973 — голова Спілки художників України.

1971-2010 - професор Київського державного художнього інституту (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури).

1968—1982 — двічі обирався депутатом Верховної Ради України (місто Надвірне, Івано-Франківська область).

2010 - помер 19 квітня.

Член Національної спілки художників України.

Учасник бойових дій Другої світової війни.

Нагороджений: орденами Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (1999), «За заслуги» ІІІ ступеня (1997); Леніна (1971), Жовтневої Революції (1982), Вітчизняної війни І і ІІ (двічі) ступенів, Трудового Червоного Прапора (1967), Дружби народів (1987), Червоної Зірки (1945); Золотою медаллю ім. М.Б. Грекова (1969), Золотою медаллю АМУ (2007),іншими відзнаками.