Національна академія мистецтв України

АНАТОЛІЙ ТИМОФІЙОВИЧ АВДІЄВСЬКИЙ — хормейстер, диригент, композитор, педагог.

ENG    

                 www.academia.gov.ua



АНАТОЛІЙ ТИМОФІЙОВИЧ АВДІЄВСЬКИЙ АНАТОЛІЙ ТИМОФІЙОВИЧ АВДІЄВСЬКИЙ — хормейстер, диригент, композитор, педагог, громадський діяч.

Митець уміло поєднував духовні традиції народного мелосу із сучасним динамічним новаторством.

А. Авдієвський – учень і послідовник українських хорових диригентів і музичних педагогів К. Пігрова, Д. Загрецького – у 1966 році достойно прийняв естафету від Г. Верьовки. Художня єдність керівника та колективу здобули визнання у професіоналів та шанувальників сучасного хорового виконавського мистецтва. Під орудою Майстра уславлений хор показав сотні різноманітних концертних програм, провів понад 3000 концертів, побував з гастролями у 50-ти країнах світу. Академік був співорганізатором всеукраїнських хорових свят на співочих полях Києва, Львова, Полтави, Тернополя, Хмельницька, Канева. Відгуки про його діяльність широко висвітлені у ЗМІ України та зарубіжжя.

У творчому доробку хормейстера-композитора понад 100 оригінальних авторських творів, обробок пісень народів світу, аранжувань духовних композицій, творів українських композиторів для народного хору. У своїх творчих пошуках Маестро розвивав давні традиції народного хорового співу, уміло й тонко поєднуючи їх із здобутками сучасної світової виконавської культури. Найбільш відомі роботи майстра: «Привітальна-хороводна», «Не громи в степах гудуть», «Над широким Дніпром»; обробки українських народних пісень «Колискова», «Павочка ходить», «Чуєш, брате мій», «Думи мої», «Діброва зелена», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Взяв би я бандуру»; російські – «Матушка», «Вот мчится тройка удалая»; пісні народів світу – «Ластівочка», «Пальмеріта», «Клавелітос».

За ініціативи А. Авдієвського, на базі Музичного товариства, створено Всеукраїнську музичну спілку, яка за заслуги у створенні й розвитку традицій української культури отримала статус «Національної». В системі Спілки діють 16 всеукраїнських жанрово-галузевих асоціацій та 28 територіальні осередки.
А. Авдієвський – педагог, який вболівав за національну освіту й виховання, намагаючись покращити їхній рівень сучасними західноєвропейськими навчальними системами та програмами. Його прогресивним досягненням у сфері формування новітніх закладів музичної освіти стало утворення в 2003 році Інституту мистецтв Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. Більше 30 років педагогічної діяльності митця пов’язані з кафедрою методики музичного виховання, співу та хорового диригування. Позиція А. Авдієвського як педагога-новатора, перевірена роками плідної творчої і викладацької праці, стала гідним прикладом для наслідування його учнями та вихованцями. Митець підготував сотні високопрофесійних музикантів-педагогів для практичної роботи у школах, середніх спеціальних і вищих учбових закладах, в мистецьких установах і творчих колективах.
Як громадський діяч він був Головою Національної всеукраїнської музичної спілки, президентом Українського національного музичного комітету Міжнародної музичної Ради ЮНЕСКО, академіком Національної академії педагогічних наук України.

 

1933 - 2016

Дійсний член (академік) Національної академії мистецтв України (1997)

Герой України (2003)

народний артист України (1975)

народний артист СРСР (1983)

професор (1986)

лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1968)

Державної премії СРСР (1978)

академік Національної академії педагогічних наук України (1995)



1933 — народився 16 серпня у с. Федвар (тепер с.Підлісне) Кіровоградської обл.

1958 — закінчив Одеську державну консерваторію ім. А.В. Нежданової.

1958—1963 — засновник і художній керівник ансамблю пісні і танцю «Льонок»(м. Житомир).

1963—1966 — працював у Черкаському українському народному хорі.

1966 — очолив Державний український народний хор ім. Г.Г. Верьовки, нині – генеральний директор-художній керівник Національного академічного українського народного хору ім. Г.Г. Верьовки.

1996 - академік-засновник Національної академії мистецтв України.

1997 - обраний дійсним членом (академіком) Національної академії мистецтв України.

2003 — засновник і перший ректор Інституту мистецтв Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова. Почесний професор Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського, почесний професор Одеської державної музичної академії України ім. А.В. Нежданової, заслужений професор Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова.

2016 - помер 24 березня.

Нагороджений: орденами «Держави» (2003), Трудового Червоного Прапора (1974), Жовтневої Революції (1986), Ярослава Мудрого V ступеня (2008), Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІ ступеня (2008), Честі Грузії (2009). Почесними Грамотами Верховної Ради України, Білорусі, Естонії, Казахстану, Таджикистану, Узбекистану, Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України (2006); Почесним званням «Лицар Вітчизни» та Золотий Хрест Честі і Звитяги (2007), медаллю Фонду І. Архіпової Міжнародного союзу музичних діячів (2006, Росія), Золотою медаллю НАМ України (2006), золотою медаллю «М.П. Драгоманов 1841–1895» (2008), нагрудними знаками Національної академії педагогічних наук України «К.Д. Ушинський» (2008), Міністерства освіти і науки України «А. Макаренко» (2008).